«Одягну вінок - повернусь у молодість!»

 У найзвичайнісінькій українській родині, яку ви тільки можете собі уявити, у 1941 році в с. Привілля Краматорського району Донеччини народилась синьоока дівчинка Зоя. У жовтні 41-го Донецька земля стала ареною бойових дій Другої світової війни. Навколо точились бої, гинули люди. Сміливі та відважні назавжди залишались молодими. Смерть стала ж такою буденністю як схід сонця. Адже саме вранці, коли світало, в селі ставало відомо, кого уже більше немає… І дівчинка навряд чи пам'ятає, як мама її плакала від радості восени 43-го, коли  Донецька область була звільнена від німецьких окупантів. Але вона точно пам'ятає, що слово ВІЙНА було найстрашнішим з усіх, які вона чула. 

Потім була школа - не така яку ми можемо уявити зараз, інакша, післявоєнна… Училище... Перше кохання… Велике будівництво для 18-річної Зої - це її власний будинок, що збудує за 4 роки разом з чоловіком, який став вірним супутником на усе її нелегке життя. Три доньки. Три найкращі найрідніші дівчинки, що зростали в люблячій родині. Працювала Зоя в Слов'янську на швейній фабриці - шила форми для шахтарів, а потім 10 років у літейному цеху Краматорського заводу важкого верстатобудування/Краматорский завод тяжелого станкостроения. Зоя виготовляла важкі токарні і унікальні станки, які використовуються у 50 країнах світу. 

Про дівчинку Зою ми у Грицеві дізнались навесні 2022 року, коли 80-річна Зоя Петрівна з родиною найменшої доньки поселилась в гуртожитку училища. Окопи в Привіллі проходять за пять садиб від будинку Зої Петрівни. Того самого будинку, якого будувала 4 роки разом з коханим чоловіком. Того самого, який невідомо чи дочекається власницю, чи вистоїть в руському мирі. 

Серед речей, привезених з Донеччини в Гриців, можна побачити файл з сімейними фотознімками, бо спогади - то найцінніше, а Зоя Петрівна нічого не хоче забути! Серез фото з дітьми та онуками помічаємо знімки вишитих виробів - простині, подушки, крючком мережка... “Тітка вишивала, - каже, - а я з девяти год сиділа з нею, вишивала.” 

Така близька нам по духу Зоєчка Петрівна, ми щиро вражаємось Вашому оптимізму, Вашій силі духу, Вашій безцінній мудрості! За 1000 кілометрів від рідного дому, в час коли нашу націю хочуть зламати та знищити, Ви жартуєте, Ви повчаєте, Ви вірите, Ви мрієте! Ви стали яскравим прикладом того, що наш народ - непереможний! 

І уявляємо, щоб Ви сказали людині, яка кричала: “А што ета за страна такая - Украіна? Нєт такой страни!”… Є така країна! І є в ній такі прекрасні люди як Ви!

На фото Зоя Петрівна на святі Дня вишиванки у ВХПУ 19 смт. Гриців: «Одягну вінок - повернусь у молодість!»